пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Ісус прощає грішниці8Ісус же на гору Оли́вну пішов. 2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх. 3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її, 4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу. 5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“ 6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем. 7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“ 8 І …

Ісус з'являється учням Своїм над морем Тіверіядським 21Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверія́дським. А з'явився отак. 2 Укупі були Си́мон Петро, і Хома́, званий Близню́к, і Натанаїл, із Кани́ Галілейської, і оби́два сини Зеведе́єві, і двоє інших із учнів Його. 3 Говорить їм Си́мон Петро: „Піду риби влови́ти“. Вони кажуть до нього: „І ми піде́мо з тобою“. І пішли вони, і всіли до чо́вна. Та ночі тієї нічого вони не влови́ли. 4 А як ра́нок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то́ був Ісус. 5 Ісус тоді каже до них: „Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?“ — „Ні“, вони відказали. 6 А Він їм сказав: „Закиньте не́вода право́руч від чо́в…

Воскресіння Ісуса Христа́.Марія Магдалина, Петро й Іван біля гробу Ісусового20А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений. 2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ 3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. 4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. 5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. 6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і вход…

Знуща́ння над Ісусом 19От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його. 2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього, 3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його. Ісус знов перед Понтієм Пилатом 4 Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“. 5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“ 6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його …

Стражда́ння і смерть Ісуса Христа́. Схо́плення Ісуса 18Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на то́й бік потоку Кедро́ну, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. 2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. 3 Отож Юда, узявши відділ ві́йська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоски́пами, та з ліхтарями, та з зброєю. 4 А Ісус, усе ві́давши, що́ з Ним статися має, виходить та й каже до них: „Кого́ ви шукаєте?“ 5 Йому відповіли: „Ісуса Назаряни́на“. Він говорить до них: „Це Я“! А стояв із ними й Юда, що видав Його. 6 I як тільки сказав їм: „Це Я“, вони подали́ся назад, та й на землю попа́дал…

Молитва Ісуса за учнів та за вірних на Тає́мній Вечері 17По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: „Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, 2 бо Ти дав Йому вла́ду над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. 3 Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. 4 Я прославив Тебе на землі, — доверши́в Я те ді́ло, що Ти дав Мені ви́конати. 5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав. 6 Я Ім'я́ Твоє виявив лю́дям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли́ Твоє слов…

Щоб ви не спокуси́лись 16Оце Я сказав вам, щоб ви не спокуси́лись. 2 Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподі́є, то ду́матиме, ніби службу приносить він Богові! 3 А це́ вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене. 4 Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що́ говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я споча́тку, бо з вами Я був. Я пришлю вам Утіши́теля 5 Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, — і ніхто з вас Мене не питає: „Куди йдеш?“ 6 Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше напо́внилось смутком. 7 Та Я правду кажу́ вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду́, Утіши́тель не при́йде до вас. …

Виноградина Я, ви — галу́ззя 15Я правдива Виногра́дина, а Отець Мій — Виногра́дар. 2 Усяку галу́зку в Мене, що плоду не прино́сить, Він відтина́є, але всяку, що плід родить, обчища́є її, щоб рясніше родила. 3 Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. 4 Перебува́йте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позоста́неться на виногра́дині, так і ви, як в Мені перебува́ти не будете. 5 Я — Виноградина, ви — галу́ззя! Хто в Мені перебува́є, а Я в ньому, той рясно заро́джує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. 6 Коли хто перебува́ти не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галу́зка, і всохне. І грома́дять їх, і кладуть на огонь, —…

Прощальна мова Ісуса. Ісус потішає Своїх учнів 14Неха́й серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! 2 Багато осе́ль у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготува́ти місце для вас? 3 А коли́ відійду́ й приготу́ю вам місце, Я зно́ву прийду́ й заберу́ вас до Себе, щоб де Я — були й ви. 4 А куди Я йду — дорогу ви знаєте“. 5 Говорить до Нього Хома́: „Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?“ 6 Промовляє до нього Ісус: „Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. 7 Коли б то були ви пізна́ли Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепе́р Його знаєте ви, і Його бачили“. 8 Г…

Тає́мна Вечеря. Ісус умиває ноги Своїм учням 13Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх. 2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́, 3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, 4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується. 5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний. 6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш…

Нама́щення Ісуса миром 12Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. 2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. 3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! 4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: 5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ 6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́л…

Смерть і воскресі́ння Лазаря 11Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти. 2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. 3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ 4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. 5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. 6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. 7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. 8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе…

Я — Пастир Добрий 10Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник. 2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух. 3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх. 4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́. 5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“. 6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив. 7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям. 8 Усі, скільки їх перше Мене п…

Уздоровлення сліпоро́дженого 9А коли Він прохо́див, побачив чоловіка, що сліпим був з наро́дження. 2 І спитали Його учні Його, говорячи: „Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?“ 3 Ісус відповів: „Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому. 4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надхо́дить он ніч, коли жоден нічо́го не зможе виконувати. 5 Доки Я в світі, — Я Світло для світу“. 6 Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з сли́ни грязи́во зробив, і очі сліпому пома́зав грязи́вом, 7 і до нього промовив: „Піди, умийся в ставку́ Сілоа́м“[11] (визначає це „По́сланий“). Тож пішов той і в…

Ісус тайкома́ прибуває до Єрусалиму7Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його. 2 А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки. 3 І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш. 4 Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“. 5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його! 6 А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш. 7 Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі. 8 Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це …

Чудо нагодува́ння п'яти тисяч 6Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря. 2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими. 3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. 4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське. 5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“ 6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити. 7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“. 8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра: 9 „Є…

Уздоровлення слабо́го при Віфесді 5Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. 2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда́[8] по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків. 3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено. 4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу. 5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим. 6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“ 7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́н…

Ісус кидає Юдею 4Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, 2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, 3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю. Ісус і самарянка 4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити. 5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові. 6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.[4] 7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“ 8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви. 9 Тоді каже Йому сама…

Розмова Ісуса з Никодимом 3Був один чоловік із фарисеїв Никоди́м на ім'я́, начальник юдейський. 2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: „Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде“. 3 Ісус відповів і до нього сказав: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не наро́диться згори́, то не може побачити Божого Царства“. 4 Никоди́м Йому каже: „Як може люди́на родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утро́би своїй матері зно́ву й родитись?“ 5 Ісус відповів: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не ро́диться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6 Що…

Весі́лля в Кані Галілейській 2А третього дня весі́лля справляли в Кані́ Галілейській, і була там Ісусова мати. 2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. 3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“ 4 Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене?[3] Не прийшла ще година Моя!“ 5 А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“ 6 Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. 7 Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть. 8 І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли. 9 Як весільний …

Бог Слово1На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово. 2 Воно в Бога було на поча́тку. 3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го. 4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. 5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його. 6 Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван. 7 Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього. 8 Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло. 9 Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну люди́ну, що прихо́дить на світ. 10 Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. 11 До с…

Бог Слово1 На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово. 2 Воно в Бога було на поча́тку. 3 Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го. 4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. 5 А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його. 6 Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван. 7 Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього. 8 Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло. 9 Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну люди́ну, що прихо́дить на світ. 10 Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. 11 До …